Стратегія турнірів МТТ з покера

Призові в МТТ сягають мільйонів доларів, а іноді, зробивши скромний внесок, можна заробити суму, порівнянну з виграшем у лотереї, і здобути популярність. Однак без правильного підходу досягти успіху непросто.

Ця стаття розповідає про особливості стратегії МТТ на всіх етапах турніру, про дії на баблі, розміри ставок, конт-бети й інші важливі моменти.

Получи бесплатный курс по покеру. Каждому ученику чарты стартовых рук и крутой софт в подарок.

— Ты сформируешь крепкую покерную базу
— Научишься работать с софтом
— Узнаешь стратегии на каждый этап игры

На занятиях тренер составит тебе индивидуальный план развития.
Выбирай себе курс и оставляй заявку!

Получить бесплатно

Что такое МТТ

МТТ, або багатостолові турніри — один із найпопулярніших форматів покера, що привертає увагу завдяки великим призовим. А фінали найбільших івентів транслюють по ТБ.

Щоб узяти участь у турнірі, треба внести бай-ін. Учасники починають гру з однаковою кількістю фішок у заздалегідь визначений час. Ті, хто втратив стек, вилітають, а решта пересідають за столи одне до одного. Більшість учасників ідуть без призових — у грошовій зоні опиняється зазвичай не більше 10–20% поля.

Часом МТТ триває кілька днів із перервами на відпочинок, доки не виявиться переможець або не буде розіграно весь зібраний фонд.

Стратегія МТТ-турнірів у покері

Турнірна стратегія відрізняється від прийняття прибуткових рішень у кеші. У МТТ через зростання блайндів покеристам треба весь час підтримувати на рівні свій стек. Інакше він зменшиться до такого, з яким залишиться лише діяти за пуш-фолдом.

Просунута стратегія МТТ складається з правильного балансу двох елементів:

• вигравати фішки у суперників, формувати стек;
• уникати втрати власних фішок.

Тобто є одночасно два завдання: заробіток і виживання. І виконання обох — складний виклик для покериста.

Через зростання блайндів у турнірному покері постійно треба підлаштовуватися під поточну гру.

На кожній стадії треба застосовувати свою стратегію: тайтову, лузову, пуш-фолд.

Є 4 головні стадії ведення гри в МТТ:

• рання;
• середня;
• пізня;
• фінальний стіл.

Досвідчені гравці змінюють стратегію залежно від ефективного розміру стека, позиції, формату івента, швидкості блайндів, стилів опонентів і тиску ICM.

Стратегія Харрінгтона

Щоб мінімізувати помилки й досягати кращих результатів, використовують зональну стратегію МТТ. Уперше її запропонував відомий теоретик покера Ден Харрінгтон. Згодом він присвятив цьому цілу книгу.

Харрінгтонівська стратегія МТТ-турнірів у покері відштовхується від кількості наявних фішок. Обчисливши співвідношення стека до витрат на проставлення блайндів, можна зрозуміти, скільки кіл іще вдасться «виживати», і сформувати ефективний план дій. Цей параметр автор концепції назвав числом М і заклав в основу своєї стратегії.

Число М обчислюють за формулою: М = Стек / (ВБ + МБ + Анте * Кількість суперників за столом).

Важливо не забувати множити анте на кількість гравців за столом.

Відповідно до числа М Ден Харрінгтон пропонує змінювати поведінку, оскільки розмір стека визначає тактичні можливості. Воно підказує, що робити — відкриватися стандартним рейзом чи відразу пушити, сидіти в очікуванні кращої карти чи агресивно нарощувати свій стек.

Із великою кількістю фішок можна використовувати весь арсенал тактичних прийомів, із маленькою ж доступна лише стратегія пуш/фолд.

Харрінгтон позначив турнірне становище гравця колірними зонами:

• зелена — від 20 великих блайндів;
• жовта — 10–20 ВБ;
• помаранчева — 6–10 ВБ;
• червона — 1–5 ВБ;
• мертва — менше ніж 1 ВБ.

У найкращих умовах гравець перебуває, якщо М перевищує 20 ВБ, а 1 ВБ і менше — це зона смерті. Щоб не допустити тієї миті, коли турнірне становище може врятувати лише фарт, треба постійно стежити за показником.

Рання стадія

Рання, або зелена стадія МТТ характеризує чудовий перебіг справ, оскільки стек становить не менше 20–25 великих блайндів і дає змогу використовувати багато тактичних прийомів на постфлопі.

Перший етап турніру — це повільна й тайтово-агресивна гра.

Навіть професіонали на початкових рівнях частіше просто чекають на сильні карти й не лізуть у маргінальні роздачі. Так, розіграш з UTG можна обмежити діапазоном – + .

Не треба непокоїтися через безліч фолдів — великі банки будуть на наступних етапах, а до призів справа може дійти й через декілька годин після старту. Хороший гравець мислить стратегічно й не ризикує участю в турнірі задля збільшення стека за всяку ціну.

Виграш навіть великих потів на ранньому відрізку дає невелику перевагу над полем. Однак утрата масивного банку загрожує відставанням за стеком або навіть ризиком вильоту.

Водночас треба експлуатувати помилки хобі-гравців. Підлаштовуватися під опонентів, готових дати екшен з будь-якими 2 картами, ізолювати лімперів, тиснути на надтайтових суперників.

Інші особливості покера на ранній стадії:

• Схожість із кешем: глибокі стеки, схожі діапазони відкриття, відсутність анте, цінуються одномасті конектори.
• Крадіжка блайндів і захист від неї — не питання виживання в турнірі.
• Немає тиску ICM.
• Складання заміток на суперників, які допомагають у майбутньому. Тут виявляються будь-які дивні дії: опонент не скидає 2–3-ю пару на страшному борді, чек-рейзить за старшою картою тощо.

Деякі гравці пропускають ранню стадію, свідомо користуючись пізньою реєстрацією. Однак через це не досягається перевага над слабкими суперниками, яких багато зустрічається на цьому етапі.

Середня стадія

Настає, коли в учасника в стеку залишається від 13 до 25 великих блайндів. Стратегія МТТ для мікролімітів на цьому етапі стає вже не тайтовою та прямолінійною, а агресивнішою — гравці шукають способи здобути перевагу над полем.

Тут закладається основа для глибокого проходу в призову зону. Треба прагнути потрапити в топ турніру, оскільки переважна частина призового фонду розігрується за фінальним столом.

Починаються анте. Стеки й кількість слабких учасників зменшуються, а шанси скоро залишити гру збільшуються. Натомість на префлопі з’являються мертві гроші.

Декілька порад для покеристів на середній стадії МТТ:

• Забирати блайнди у опонентів, які недостатньо широко їх захищають.
• Вносити в гру агресивні елементи на кшталт блефу й напівблефу, чек-рейзу.
• Тиснути на гравців із середнім і маленьким стеком.
• Виявити слабких лузових опонентів, які подолали минулу фазу завдяки фарту.
• До стартових комбінацій, які розігруються, тепер входитимуть майже всі пари, старші й середні одномасті конектори, мастеві тузи.
• Експлуатувати діапазони колдколерів. Найчастіше суперник увійде в гру колом із руками на кшталт KQ, QJ, JT, одномастими конекторами або дрібними парами. Руки на кшталт , , , пари від пішли б у 3-бет, співвідносячи ризик і можливу винагороду.
• У разі наближення до баблу звужувати спектр колу й пушу.

Загальне правило незалежно від лімітів, дисципліни та стадії — грати уважно й уникати дурних помилок.

Бабл

Бабл — це період турніру, коли наступний вибулий гравець буде останнім, хто не потрапив у призи.

Завжди неприємно програвати буквально перед виплатами. Але цілковито закриватися не варто. Користуючись страхом вильоту, який відчувають суперники, можна зміцнити своє становище.

Найважливіше — величина стека. Від неї залежать дії на баблі. Це може бути гра:

• з коротким стеком;
• із великим стеком.

Із невеликою кількістю фішок треба вибрати тайтовий стиль. Важливо брати до уваги і тонкощі того, що відбувається за столом, і розмір стеків опонентів:

• Якщо фішок у гравця менше, ніж у інших учасників, треба ризикувати ол-інами, перш ніж блайнди «з’їдять» стек.
• Треба розрахувати приблизний час, коли бабл закінчиться. Скидання перспективних карт заради турнірного життя доцільний, особливо якщо чиплідери столу часто припиняють спроби стілу.
• Припустимий і 3-бет пуш після рейзу від суперника з великим стеком. Однак варто менше пушити з ранньої позиції рук із нижньої третини рівноважного діапазону.

Із великим стеком грати простіше. Про проходження в ITM можна не хвилюватися, головна мета — нарощувати перевагу.

Чиплідер зобов’язаний тиснути на опонентів-«коротунів», щоб отримати прибуток від їхнього страху вилетіти. Треба ширше відкриватися — на середній або пізній позиції можливий рейз майже з будь-якими картами — і забирати блайнди. А коли з’являється анте, збільшується частка мертвих грошей, доданих у банк усіма учасниками столу.

Багато недосвідчених турнірних гравців цінують виживання в турнірі набагато більше, ніж варто було б, і намагаються за всяку ціну зберегти місце в турнірі.

Вони тягнуть час, скидають на префлопі навіть пари дам або туз-король, чекають завершення роздач за іншими столами. Із такою тактикою реально зайти в призи, але пробитися на фінальний стіл стане дуже складно.

Пізня стадія

На цьому етапі гравець зазвичай має до 13 великих блайндів. Найчастіше він настає після баблу, коли учасники забезпечили собі мінімальні призові. Тепер їхньою головною метою стає потрапляння за фінальний стіл.

Блайнди й анте в цей час несуть ще більшу загрозу, і їх крадіжка буде основним джерелом доходу. Виграш блайндів без перегляду шоудауну кілька разів поспіль здатний збільшити стек у 1,5-2 рази.

Особливості гри на пізніх етапах:

• Агресія в битві за блайнди й мертві гроші.
• Пуш-фолд-стратегія: коли на префлопі у відповідь на опен-рейз учасник ставить усі фішки або фолдить.
• Широкий пуш на пізній позиції проти суперників, які відповідатимуть лише з картами-монстрами.
• Тактичні прийоми гірше працюватимуть проти учасників із великими стеками.
• Дрібні кишенькові пари краще не заводити колом, а відправляти в ол-ін. Із парами від 22 до 88 гравець, найімовірніше, попереду на префлопі, але на постфлопі з виходом однієї або декількох оверкарт вони втрачають цінність. Вел’ю з гірших рук добрати складніше, та й потенційний сет не окупить мінусові роздачі.
• Робити ол-ін із маленьким стеком у червоній зоні краще першим. Якщо вже були входи в роздачу, доцільно дочекатися зручнішої миті.
• Одномасті конектори втрачають цінність у разі гри «коротуном» і можуть поступатися навіть будь-яким різномастим А-хай або К-хай.

Якщо після ставки в банку виявиться велика частина стека, то стандартний рейз нерозумний — краще зробити ол-ін. Так опонент позбудеться будь-якого фолд-еквіті й сам постане перед потребою викидати руки, які можуть виявитися кращими.

Фінальний стіл

Якщо після декількох ол-інів гравець усе ж дістався фінального столу — місця, де заробляють найбільші призи, наступний крок — спробувати перемогти в турнірі.

Поради щодо стратегії для фінального столу:

• Підлаштовувати власну гру під динаміку. Якщо навпроти сидять ніти, треба більше стілити й застосовувати розширені діапазони 3-бетів. Із маніяками краще дочекатися ситуації з перевагою за еквіті й дозволити їм переграти самих себе.
• Атакувати переважно тайтових і гравців із коротким та середнім стеком — вони найбільш уразливі в разі крадіжки блайндів. Пасивна гра дасть пересидіти 1–2 місця, але не допоможе претендувати на великі призи.
• Використовувати HUD, трекери й інші статистичні програми, якщо їх дозволяє покер-рум.
• Перевіряти статистику опонентів через сервіси на кшталт Sharkscope. Знання рівня гри суперника — за столом професіонал МТТ чи випадковий новачок — допоможе вибудувати кращу стратегію.

Оскільки різниця між першим і другим місцями може становити кілька тисяч доларів, практикується укладання угоди між гравцями. Особливо якщо мова про суттєві для учасників суми й вони не хочуть розганяти дисперсію.

Найчастіше угода укладається на основі ICM, за домовленістю, а в деяких покер-румах цей процес автоматизовано.

Стратегія на турнір залежно від його типу

Є багато класифікацій і різних параметрів, за якими відрізняються турніри. Крім звичайних — у форматі фрізаут, де учасник вилітає після обнулення стека, — проводять події з ребаями, ре-ентрі й аддонами. У них можна дозволити собі більш ризикований покер на ранньому етапі, адже в разі втрати всіх фішок він може зареєструватися знову.

Для форматів турбо й гіпертурбо ефективною стратегією будуть агресивна гра із самого старту та знання стратегії пуш-фолду.

У цих МТТ просто забракне часу чекати хорошої руки, адже блайнди ростуть кожні 3–5 хвилин. В івентах із глибокими стеками, навпаки, сильні гравці можуть максимально реалізувати свою перевагу на постфлопі.

У нокаут-турнірах, крім основного призового фонду, учасники борються за баунті — гроші за вибивання суперників. Завдяки цій системі помітно змінюється стратегія гри: з’являється більше лузових колів ол-інів.

Поради для нокаут-турнірів:

• Робити великі ставки на вел’ю.
• Зменшити відсоток контбетів на флопі та блефів на терні й рівері.
• Сквізити суперників, які входять у банк колом після ставки від учасника з коротким стеком. Крім основного виграшу, це дає змогу витиснути з банку супротивників із великими стеками й залишитися з «коротуном».
• Атакувати суперників із великим стеком, які часто роблять ізолювальні ре-рейзи заради баунті від опонента з коротким стеком.
• Агресивна боротьба, крадіжка блайндів і постійна підтримка стека на вищому за середній рівні.

Сателіти — турніри, у яких замість грошей розігрують квитки на інші, дорожчі події. Найчастіше учасники отримують квитки однакового номіналу незалежно від підсумкового місця.

Гра стає більш тайтовою, адже мета сателітів — зберегти, а не накопичити стек. На баблі вона може бути особливо консервативною. На цьому етапі, а також у пізній стадії гравець мусить приймати ол-іни лише з преміум-руками.

Із коротким стеком, але хорошими шансами увійти в призи за умови великого поля, є сенс затягувати час на баблі, поки на всіх столах не почнуться паралельні роздачі. Так, якщо до ITM входять 50 місць, гравець іде в десятку, а в турнірі залишилося 60 учасників, можна фолдити навіть із тузами.

Модель ICM

Великий вплив на рішення в МТТ, особливо на пізніх етапах, чинить ICM. Ця система дає змогу розглядати стеки в грошовому еквіваленті.

Фішки в кеші — це прямий еквівалент грошей. Якщо у гравця $100 у номіналі, то це $100, які він може будь-якої миті взяти й піти. У турнірах їхня цінність вимірюється інакше: замість концепції chipEV використовується $EV. 20% у стеку від задіяних у MTT фішок далеко не завжди становитимуть 20% від призового фонду.

Їхня цінність за ICM визначається декількома параметрами:

• часткою фішок гравця від загальної кількості;
• структурою виплат;
• розмірами стеків суперників.

Позиція, величина блайндів або рівень майстерності гравця до уваги не беруться.

Обчислити ICM складно, і мало хто здатен відразу точно полічити відсотки. Для обчислення можна використовувати спеціальні калькулятори.

Знання правил ICM допоможе прибутково грати на баблі або на пізньому етапі, а також тиснути на суперників і широко йти в ол-іни, примушуючи їх скидати карти.

Загальні поради

Іще декілька загальних порад щодо гри в MTT:

• Вибирати турніри з оверлеями, де гарантія може перевищувати суму внесених бай-інів до 20–30%. Кімната сама постачає учасників додатковими грошима. Доброю надбавкою до банкролу може стати і участь у фріролах.
• Не вибирати годину-пік на PokerStars або partypoker, якщо аналогічні МТТ відбуваються в інший час.
• Грати в неділю — цього дня збираються найбільші турніри.
• Налаштувати HUD і програми, дозволені для використання в покер-румі.
• Вивчати опонентів: їхні лінії розіграшу, телси, бет-сайзинги.
• Мати позицію. Так простіше розігрувати дро й тиснути на опонентів. Також краще стелити разом із наближенням до батона.
• Не забувати захищати блайнди. Усе залежить від опонента та стадії МТТ, але в середньому рекомендується розігрувати на СБ і ВБ не менше 40% стартових рук.
• Бет-сайзинг залежить від стадії: за останні кілька років він зменшився. Стандартний рейз на префлопі становить 2.2–2.5 ВБ, а конт-бет — від 25 до 40% банку.

Для постійного вдосконалення треба працювати над поліпшенням стратегії: аналізувати роздачі, обговорювати рішення з іншими досвідченими регулярами, стежити за сильними гравцями.

Банкрол-менеджмент

Головний елемент стратегії МТТ турнірів у покері — правильне керування банкролом. Навіть результати професіоналів рано чи пізно можуть упасти та змусять сумніватися у своєму рівні й вибраній стратегії. Таке коливання результатів пов’язане з дисперсією та вважається нормальною ситуацією в покері.

Грати краще турніри тих бай-інів, втрата декількох десятків яких не позначиться на фінансовому становищі.

Загальні рекомендації щодо вибору банкрол-менеджменту:

• агресивний — 100 бай-інів верхнього ліміту;
• нормальний — 150 бай-інів;
• глибокий — 200–250 бай-інів.

Абсолютно нормально грати МТТ і місяцями залишатися без великих призів, поки суперники заносять великі суми. Усе ж це дуже дисперсійна покерна дисципліна: якщо за топ-3 нараховуються по 10–20% від призового фонду, то за 100–500 місця — менше ніж 0.5%.

Саме тому краще мати на рахунку від 100 бай-інів вибраного рівня.

Висновок

Покерні турніри — це захопливий і дійсно прибутковий формат із величезною кількістю хобі-гравців. Однак лише дотримуючись грамотної стратегії та постійно працюючи над собою, можна стати турнірним професіоналом.